 Bather in the Woods, by Camille Pissarro (France) 1895 [Без назви] ніжно як у пісарро невпевнено як у нього ж накришуєш настроїв міста і трохи незграбних тіл розрізає дорогу авто і зшиває порогом нас таких неприйнятних для осені і поготів кольором засмієшся кольором згодом заплачу впевнено – фарба до пензля впевнено не помічати інтересів вечірніх міста згасання і вдачу що намацує теми для необов’язкового нашого чату самоіронія мала би страхувати від банального флірту попереджати пристрасть скажену й невідворотний біль ніжно лягають пальці мазками на долю згірклу ніжно мене малюєш як пісарро каміль… ** [untitled] Gently, like Pissarro, and with all his uncertainty, You will crush the city’s moods and a few clumsy bodies. A car cuts the road and sews us together By the threshold. We are unsuited for autumn and moreover You will laugh and I will cry our colours Confidently -- the paint clings to the brush also confidently, not noticing The interests of the city evening fading and the temper Groping for topics for our optional chat. Self-irony must insure against banal flirting, And warn against raging passion and inevitable pain. Fingers gently lay down my bitter fate with brushstrokes. You draw me gently, like “Pissarro, Camille” would.  Waterloo Bridge. Effect of Fog, by Claude Monet (France) 1903 [Без назви] вивчу три слова французькою тобі казатиму показуючи що під силу не тільки фльор і шарм губитися між ялинками від іграшок пузатими дивитися як санта від зневіри дорослих втіша ти хочеш поставлю ялинку на хануку? ельфів та оленів? і буду як інші приблизно на декілька вечорів? закиданий снігом світ як у моне міст ватерлоо біліє нечітко. ти в ньому недовго мені чорнів вивчу п’ять слів. забуду їх послідовність. обмовлюсь заплутавшись звуками як твій парфюм поряд війне і кришиться на сніжинки пастельна моя воля і падає в постіль пастельну наче в моне ** [untitled] I’ll learn three words in French and point out Possibilities beyond mere flowers and charm: To get lost among Christmas trees pot-bellied with toys, To see Santa consoling despairing adults. Shall I display a Christmas tree for Chanukah? Elves and reindeer? And be like everyone else for several evenings? A kingdom veiled in snow like Waterloo Bridge, Vaguely white? You were obscured there, blackened only briefly. I will learn five words, forget their sequence. I’ll slip up, Confused by voices when your perfume wafts nearby. My pastels will crumble into snowflakes And fall into bed, pastels like Monet’s.  Separation, by Edvard Munch (Norway) 1896 [Без назви] трішки різдвяних свічок до коляди і куті ну й відповідно тебе різдвяним сюрпризом я загадаю оте де сімейство і де святі і заметіль – як кохання – все зверху донизу нас захурделить до краю нас загойдає до сну так що не розбудити жодному півню уранці треба було б навчитись збирати любов рясну наче у мунка… там де не крик – де коханці… тіні зійдуться майстерно в лінію олівця думати: що то за сила така нас оце разом водить?.. креслене перекреслене блукане в манівцях наче у мунка: де й коханці і крик і поділ ** [untitled] A few candles for Christmas carols and dinner, And you appear, like a Christmas surprise. Where are the family, and holly? I wonder, As the blizzard -- like love -- covers all from high to low. Overwhelming snow invites us to slumber So deeply we won’t even wake to morning’s rooster. One should learn to gather abundant love like Edvard Munch -- where there is no Scream, lovers abide. Shadows artfully converge into penciled lines. Just think: what kind of force draws us together? Crossed-out drawings wandering in roundabout ways, Our narrative The Kiss, The Scream and Separation.  Moulin de la Galette, by Henri de Toulouse-Lautrec (France) 1889 [Без назви] от серед богеми парфумів камалій мов у лотрека тулуза ловиш мене на руку свою наче гачок – і я піддаюсь це помічають сусідські сірі штани і червона блуза це б малював грайливо – аби живий був – тулуз музику ловить тіло. але моє – тебе хотіти б ловити кроки акордами падають на паркет. можна галочку записати це мені притаманно – пряність і п’яність. а ви то можете залишитися ностальгійними буквами у цитаті трохи гостріше відчути як ми чуємося зі сторони бачити в погляді як у пророцтві що буде й навіть майбутні вірші танець скінчився. гачок ще й іще проверни в ліжку – є таке полотно у лотрека. а ми хіба гірші? ** [untitled] Here among Bohemian perfumes are Toulouse-Lautrec’s camellias. You seize my hand as if by hook -- and my submission Is noticed by the neighbour’s grey trousers and cherry-red blouse. Toulouse -- were he alive -- would paint this playfully. Your body catches the music but mine would like to catch you. Our footsteps fall in chords upon the floor. You can tick a box. This is characteristically me -- spicy and drunk. And you Remain nostalgic, placing letters in quotes, To feel a little more keenly how we are heard from the outside, To see in a gaze of prophecy what will come -- even future poems. The dance is over. But the hook keeps twisting All the way to bed -- Lautrec made such a canvas. Are we any worse?  Alice, by Amedeo Modigliani (France, b. Italy) 1918 [Без назви] портретний гарем модильяні де наготована рамка чекає обрамити – не обрамлюсь мої домові хвилюються від світанку і сіль розсипають біля порога у танці яку ворітну ти можеш їм чи не можеш? по скільки цукерок? дукатами встелиш паркет? от січень що до зими давно вхожий теж дивиться і не знає що воно з нами таке ось бантики і косички – багато блакиті невже мій портрет? показово так дисонує … от інші портрети живуть – моєму не перекрити от інші художники… інші є... ну їх ** [untitled] One innocent among Modigliani’s harem of portraits is at the framer’s, Waiting to be measured. But I would leave it unframed. My brownies have worried since dawn And sprinkle salt on the threshold with a dance. What groom-price will you offer to unhook the gate, or won’t you? How many candies? Will you cover the parquet with ducats? Here, January long ago entered winter, And likewise examines but does not know what’s wrong with us. Here are bows and pigtails -- a lot of blue. Is it really my portrait? So tellingly dissonant… But different portraits live here -- mine will not exclude them. Here are other artists…there are more…to hell with them. Lyudmyla Diadchenko, translated by Padma Thornlyre Lyudmyla Diadchenko earned her Ph.D. in Literary Theory from Taras Shevchenko University in Kyiv, Ukraine. Prior to the 2022 Russian invasion of her homeland, Diadchenko published three books of poetry which were widely acclaimed: Fee for Access (2011), A Hen for the Turkish Man (2017) and Kedem (2021). Books of her poetry in translation have appeared in Greek, Italian, Romanian and English. Her poems have been published internationally, and she is a frequent participant in literary festivals on several continents. She currently lives in Sweden, and is no longer dodging missiles in Kyiv, though she reports being deeply homesick. Padma Thornlyre has been translating Lyudmyla Diadchenko's poetry into English since 2021. After spending most of his life in Colorado, he now spends spends his retirement in the former coal-mining town of Raton, New Mexico. His eleven books of poetry include the four volumes of his Anxiety Quartet (Turkey Buzzard Press 2020-21), Mavka: a poem in 50 Parts (Turkey Buzzard 2011), and his first book of translations of Lyudmyla Diadchenko, Magnetic Storms (No Reply Press 2023). Padma reads books and collects the art of his friends.
0 Comments
Your comment will be posted after it is approved.
Leave a Reply. |
The Ekphrastic Review
COOKIES/PRIVACY
January 2026
|